Охрімівська школа була побудована в 1974 році колгоспом "Комуніст”. Першим директором школи була Шавиря Мотрона Андріївна, а з 1984 року – Шмакова Марія Семенівна. Школа почала працювати з листопада місяця 1974 року.
30 серпня 1996 року в зв’язку з рішенням ради школи перейменували Охрімівську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів в Охрімівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. З 1975 року по 1996 рік неповну середню освіту одержало 234 дітей, а з 1997 року по 2001 рік середню освіту одержало 23 учня.
В школі працювала Бережна Р.І., вчитель математики, заслужений вчитель УРСР, Черняченко В.П., вчитель української мови та літератури, старший вчитель.
Серед випускників школи є вчителі: Неумивайченко В.П., Бережна В.І., Дубова Т.В., Лебеденко С.М., Ляшенко О.В., Шмаков О.М., Ляшенко Оксана Валеріївна, Тесленко С.В., Доценко Н.І., лікарі: Шимико О.В., Шмакова В.М., юрист – Лебеденко В.І., працює помічником прокурора в м.Харкові; механіки: Ляшенко П.М.
В 2001-2002 роках в школі працює 17 вчителів. Вищу освіту мають 13 вчителів, а середню спеціальну – 4. В Охрімівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів працюють дитячі організації. Проводяться вечори, свята, ранки, зустрічі.
До класної кімнати заходить немолода, але ще струнка, енергійна вчителька. "Добрий день, Уляно Григорівно!” — щиро вітають свою наставницю школярі.
Починається урок. Як найкраще провести його, щоб діти після нього стали духовно багатшими? До них, дорогих вихованців, — її думки, турботи. Ось за першою партою сидить з пишною кіскою Надя Комишанченко, дивиться на неї цікавими допитливими оченятами. Її батька Олександра Михайловича, шанованого на селі механізатора, теж вчила У. Г. Чепіженко.
А скільки їх пройшло через невтомні руки вчительки за 27 років бездоганної педагогічної праці! І 25— в селі Охрімівці. Кожному з них Уляна Григорівна дарувала світло знань, часточку сердечного тепла.
"Любов до Батьківщини — сильніша за смерть”, — записує на дошці учень М. Лебеденко. А його товариші вже з готовністю піднімають руки — розв’язали арифметичну задачу. Урок триває....
Вже багато років працює вона без другорічників, а половина класу вчиться тільки на "4” і "5”. Свій багатий досвід викладач передає молодим колегам.
Йде селом вчителька. Шанобливо вітаються з нею односельчани. черговий номер стінної газети, поговорити з батьками учнів... Чекають її профспілкові діла. Ось вже 5 років, беззмінно, вона — профорг школи.
А назавтра вранці, чи не раніш од всіх учителів, Уляна Григорівна знову прийде до школи.
М. ШАВИРЯ,
директор школи
27 березня 1969 р.
Зараз, коли в школах вивчають такий цікавий і необхідний предмет, як народознавство, наші діти, напевне, знають про традиції і обряди українського народу більше, ніж ми — люди середнього віку. Радує ж нас той факт, що вивчення народознавства не обмежується лише стінами школи. Школярі під керівництвом вчителів допомагають і багатьом з нас дізнатися про те, чим жив наш народ у минулому.
Цікавим у цьому плані можна вважати досвід Охрімівської школи. Розпочалося з того, що педагогічний колектив школи під керівництвом директора М. С. Шмакової та при допомозі голови правління колективного господарства “Охрімівське” організували святкування 50-річчя звільнення Охрімівки від фашистських загарбників. І ветерани війни, і інші мешканці села були дуже задоволеними такою організацією святкування. Адже обстановка його була невимушеною, домашньою.
У школі вирішили продовжувати роботу в обраному напрямку. Наступним етапом стала організація і проведення вечорниць, які присвячувалися Міжнародному жіночому дню 8 Березня. У програмі концерту, підготовленого до цього дня, були вже не тільки виступи вчителів та учнів. На пропозицію взяти участь у концерті відгукнулися працівники контори та тваринницьких ферм. Перед односельцями виступили також учень Вовчанського технікуму механізації Юрій Шевченко та працівниця пошти Валентина Костоглодова. З гуморесками виступили пенсіонер Олександр Федорович Потапенко та бригадир другої тракторної бригади Володимир Вікторович Черняченко.
27 березня 1993 р.